Існує поширена думка, що зіткнення з агресивними факторами забезпечує біологічну систему «довічним захистом». Набута стійкість, заснована на виробленні специфічних білків (антитіл), дійсно працює як система розпізнавання. Однак дослідження показують, що цей ресурс не безмежний: концентрація захисних маркерів з часом знижується, і внутрішнє середовище знову стає вразливим.
Головна лінія оборони — це вроджена, або клітинна відповідь. На відміну від антитіл, які «чекають» знайомого агента, клітинний захист працює на випередження. Т-лімфоцити та макрофаги щодня патрулюють внутрішнє середовище, нейтралізуючи нетипові клітини та незнайомі елементи ще до того, як вони встигнуть порушити баланс.
Але для ефективної роботи цьому тонкому процесу потрібне безперебійне забезпечення нутрієнтами та регуляторами. Без достатньої гідратації, якісних жирів і специфічних прогормонів навіть найдосконаліша система переходить у сплячий режим, пропускаючи загрози всередину клітин.
